Старі методи навчання не працюють. Щоб діти хотіли навчатися, треба дати їм можливість на практиці демонструвати свої можливості та будувати майбутнє вже сьогодні. Я хотіла б розповісти на реальних прикладах, як це стало реальним.

Це Максим, він два роки навчається у школі програмування та робототехніки. І він створив міні баскетбольне кільце, яке після влучення повертає м'яч назад до рук.

Все почалося з бажання грати у баскетбол, не виходячи із дому. Вирішили створити мініатюрну версію баскетбольного кільця, але з деякими вдосконаленнями. Адже після влучення не хотілося щоразу вставати та йти за м'ячем, тож почалося створення системи повернення м'яча. На цьому моменті можна сказати, що концепція проекту готова — міні-баскетбольна каблучка, яка після влучення повертає м'яч назад до рук.

"Основна ідея полягала якраз у розробці повноцінного робочого проекту, з корпусом і електронікою на базі мікроконтролера Arduino моделі Nano, що легко програмується. Іронія була в тому, що саме корпус, а не програмний код або периферія, був найскладнішим у реалізації, оскільки діти не працювали в подібних САПРАх (система автоматизованого проектування). Але, як виявилося, навіть школяр зможе розібратися у 3D-моделюванні та зробити їх придатними для друку на принтері", - коментує роботу над проектом викладач Максима.

"Максим завжди був відповідальним і серйозним. Тому це навчання лише підкреслило ці риси його характеру. Він встигає вчитися на "відмінно" у школі та працювати над проектами, щось винаходити, шукати додаткову інформацію щодо програмування та моделювання. Навчання допомогло Максиму полюбити фізику". , алгебру та геометрію. І головне - зрозуміти, ким він хоче стати і чим хоче займатися у дорослому житті", - кажуть батьки Максима.

Можливо, простота, доступність та легкість реалізації даного проекту мотивує інших школярів зробити такий самий пристрій собі. Вони зрозуміють, що це не так вже й складно, а навпаки, досить цікаво, і розробляючи проекти все складніше і складніше, вони рухатимуться далі, дізнаватимуться про нові платформи та мікроконтролери, інші програмні засоби.

Це Кирило. Він хотів створити власного робота, але вирішив, що треба почати з чогось меншого. Так з'явився проект із роботизованою клешнею.

Спочатку він розробив корпус, підбирав комплектуючі, замінював їх і робив пази під порти, щоби все підходило. Далі почалося прототипування: Кирило підключав все за схемою на макетній платі, дивився, як усе працює. Далі потрібно було розробити програми, щоб рукою можна було керувати через нього. Кирило хотів зробити все мінімалістично та просто.

Саму ідею проекту команді із двох осіб запропонував викладач Євген. І після цього розпочалася реалізація.

"Проект насправді не з легких, але хлопці сильно зайнялися ідеєю, коли я їм її запропонував. Вони так зацікавилися, що крім занять робили роботу і вдома. У принципі, це нормальна практика і кращий показник залучення, коли ми листуємося в телеграмі, тому що потрібно вирішити певне завдання", - поділився враженнями про проект викладач Ярослава.

Найскладнішим виявилося питання харчування цієї системи. Адже для запуску проекту потрібні дві системи живлення: одна для мікроконтролера, друга для сервоприводів. Версій проекту було кілька, і система харчування дуже часто відмовляла в обох.

"Я не втручався, для Кирила це було принципове питання, я міг тільки задавати напрям, куди дивитися, і Кирило справді самостійно зміг повністю налагодити систему та привести проект у робочий стан. Я відчуваю гордість за його роботу, за старання та наполегливість", - поділився викладач Кирила.

Ярослав навчається в Robocode понад 5 років, з моменту заснування школи. За цей час він уже двічі брав участь у всесвітніх змаганнях з робототехніки у Таллінні.

Проект MoSt (від англ. "Motion Streaming" - "передача руху") є "розумною" рукавичкою, яка зчитує положення руки в просторі, згинання пальців, і в залежності від обраного режиму виконує певні дії. Іншими словами, це щось на зразок крутого VR контролера, який може працювати не тільки у VR. Пристрій розробили спеціально для конкурсу проектів серед усіх шкіл програмування та робототехніки Robocode.

Тут Ярославу допомогли знання минулих років навчання, особливо під час створення плати. Усі необхідні навички він здобув на третьому році навчання. Також багато різних алгоритмів та програмних рішень були взяті з попереднього досвіду. А цей проект якраз став симбіозом усіх навичок, отриманих раніше. Щоб розуміти, як поєднати код і "залізо", потрібно поступово вивчати різні складові цього процесу, щоб сформувалася повна картина та розуміння самої суті.

Сьогодні Ярослав уже розуміє, де може працювати і чим далі займатись. Його нинішнє захоплення переростає на щось більше, і хлопець планує пов'язати своє майбутнє з Robocode. А саме — хоче там же працювати викладачем та створювати нові проекти, розвивати та розвиватися разом зі школою.

Всі ці проекти були успішно реалізовані завдяки навчанню у школі програмування та робототехніки, злагодженій роботі учнів та викладачів, а також подачі навчальних матеріалів. Адже в приватній школі діє принцип "від теорії одразу до практики". І в світі, що стрімко змінюється, цей підхід — однозначно безпрограшний.

"Все, що Кирило знав з наших занять, знадобилося тут, інакше не могло і бути. Тому що знаючи одну теорію, можна блукати довго як сліпе кошеня. Але нам таке не загрожує. Круто те, що Кирило чітко знає, що і як йому потрібно удосконалити у наступній версії цього проекту", - сказав він.

Керівник відділу маркетингу

Марія Думанська

Автор статті:

Сучасні проблеми потребують сучасних рішень. Особливо коли йдеться про освітню сферу

Записати дитину на безкоштовний пробний урок